Піщанська громада попрощалася з Максимом Мамоном
Сьогодні Піщанська громада попрощалася з військовослужбовцем Максимом Юрійовичем Мамоном — нашим захисником, нашим Героєм, чиє життя обірвалося у самому розквіті сил.
Максим народився 20 квітня 1998 року в мальовничому селі Максимівка. Тут він зробив свої перші кроки, тут у 2004 році пішов до першого класу Максимівського НВК. Вчителі та однокласники пам’ятають його як сумлінного учня та надійного товариша, який завжди був готовий прийти на допомогу. Після закінчення школи у 2015 році Максим обрав справжню чоловічу професію — вступив до ВПТУ №7 міста Кременчука, де здобув спеціальність зварювальника.
Його знали як працьовиту і відповідальну людину. Працюючи на підприємстві «Королівський смак», він заслужив повагу колег своєю майстерністю та чесністю. Але понад усе Максим любив прості радощі життя: тишу природи, азарт футбольного матчу та спокій ранкової рибалки. Кажуть, риболовля — це заняття для терплячих і мудрих, і Максим справді мав ту внутрішню рівновагу, яка притягувала до нього людей. У нього було багато друзів, бо він умів дружити по-справжньому — відкрито і віддано.
Коли Батьківщина опинилася у небезпеці, Максим не лишився осторонь. 10 березня 2025 року він був мобілізований до лав Збройних Сил України. Максим служив у складі 1-го зенітно-ракетного відділення 2-го зенітно-ракетного взводу десантно-штурмового батальйону в/ч А-2582. Він став частиною елітного братерства десантників, щодня дивлячись в очі небезпеці, аби ми могли бачити мирне небо.
17 вересня 2025 року під час виконання бойового завдання біля населеного пункту Софіївка Краматорського району Донецької області життя Максима обірвалося. Він загинув, захищаючи територіальну цілісність України, до останнього подиху залишаючись вірним військовій присязі та своєму народу. Йому було лише 27 років…
Ця втрата — непоправна. Для мами він був світлом у вікні, опорою і надією, для бабусі — найкращим у світі онуком. Жодні слова не зможуть втамувати той океан горя, який сьогодні розлився в їхніх душах. Ми схиляємо голови перед вами, рідні нашого Героя, і розділяємо цей страшний біль. Дякуємо вам за те, що виховали справжнього Чоловіка і Патріота.
Максим дуже любив життя. Він мав стільки планів, мрій та сподівань. Тепер він оберігатиме нас із небес. Він назавжди залишиться в нашій пам'яті тим усміхненим хлопцем із вудкою на березі, вірним другом на футбольному полі та мужнім воїном, який закрив нас собою від ворога.
Спочивай з миром, наш Герою, у рідній землі Максимівки. Твій останній бій завершено, але Твоя світла душа назавжди в строю. Твоя мужність — наш щит, Твоя самопожертва — ціна нашої свободи.
Вічна пам’ять та слава воїну Максиму!
Герої не вмирають, доки ми про них пам’ятаємо!
Слава Україні! Героям слава!
