Піщанська громада попрощалася з Романом Носенко
У нього були руки творця і серце воїна. Він міг би й далі малювати дивовижні картини чи вдихати життя у глину, але змушений обрати інший шлях — захищати рідну землю. Сьогодні Кременчук і Піщанська громада в глибокій скорботі схилили голови перед пам’яттю Романа Носенка. Йому назавжди залишиться 47, а його останній «полотном» став подвиг заради кожного з нас. Плач мами розривав серце кожному. Вона обіймала закриту труну, в якій повернувся її захисник, її гордість, її дитина, яку вона більше ніколи не зможе побачити живою.
Роман був дивовижною людиною, у якій поєднувалися незламна мужність воїна та тендітна душа митця. Талановитий художник, майстер, що вдихав життя у глину, колишній працівник «Кредмашу» та «Нової лінії» — він мав творити красу, виховувати доньку та бути опорою для дружини. Але коли прийшла біда, він обрав шлях захисника.
Його бойовий шлях — це історія справжнього героїзму. Вугледар, поранення, важке лікування... і знову передова. Він не міг інакше. Як справжній командир, він завжди йшов першим. Свій останній бій Роман прийняв 7 березня на Харківщині. Він загинув як герой — рятуючи побратима, допомагаючи йому дістатися евакуації, поки ворожий дрон не обірвав життя самого Романа.
Він пішов у вічність, залишивши нам свої картини, світлу пам’ять та мирне небо, за яке віддав усе. Попереду — орден «За мужність» від Президента, але жодна нагорода не поверне батька доньці, чоловіка дружині, а сина — матері.
Жителі Піщанської громади висловлюють щирі співчуття родині. Схиляємо голови в глибокій скорботі.
Спи спокійно, Воїне Світла. Твій пензлик зупинився, але твій подвиг закарбований у серцях назавжди.
Вічна пам’ять і слава Герою!
