Свято зі сльозами на очах
Пам’яті Петра Яковича Мудрого присвячується…
Останній воїн лишив вже битви поле.
О, доленько ти, ветеранська доле!
Напевно, сама ти розпорядилась,
Щоб так йому, Петрові Мудрому судилось.
Прийняти від тебе надзвичайну цю змогу -
дожити до ювілейного дня Перемоги.
Це – твій подарунок за відвагу і мужність в бою
Уклін тобі, доле, за вдячність твою!
Так! Встиг ветеран цей день привітати,
а потім життя у вічність віддати.
Віддати його у день цей святковий.
Сторінки пам’яті гортаємо ми знову.
І ось на 102 вже зупинились…
Тож, мабуть, дійсно доля так розпорядилась..
Є в народі таке відоме всім повір’я: якщо людина помирає у святковий день, їй Бог подарував людських щедрот сузір’я.
А наш шановний ветеран відійшов у вічність 9 травня і на його грудях, як і щороку в цей день сяяли бойові нагороди.
Вклонімося великим тим рокам.
Вклонімося цій мужній і гідній людині!
Він не помер...
Він просто пішов, пішов до небес, щоб там стати янголом – охоронцем, своєї країни, своєї родини і нас із вами.
