A A A K K K
для людей з обмеженими можливостями
Піщанська сільська рада
Полтавська область, Кременчуцький район

Козацька символіка - джерело сучасної української атрибутики

Дата: 11.10.2021 14:16
Кількість переглядів: 64

 Історична довідка

Кожен великий народ лишає по собі сліди. Буває так, що вони забуваються із плином часу та губляться у сивині тисячоліть, але у більшості випадків ці сліди передаються із покоління в покоління, від батька до сина, тому деякі з них ми можемо побачити і сьогодні.

14 жовтня країна відзначатиме День українського козацтва.

Це свято оповите здогадками і таємницями, багато з яких ще чекають свого відкриття. Життєвий літопис українських лицарів різнобарвний та героїчний, перенасичений подвигами та битвами, героями та перемогами. Українське козацтво було своєрідним явищем пізнього середньовіччя і відіграло особливу роль в історії України. Все це знайшло своє відображення у їхніх звичаях, традиціях та символіці. Як верства, що орієнтувалися на здобуття лицарського статусу, козаки мусили виробити систему відповідних зовнішніх ознак, створити, або запозичити символи своєї козацької держави.

Із стародавніх віків у козацьку символіку прийшли різноманітні культи. Одним із найвідоміших серед них є культ коня, як бойового козацького побратима. Він не є своєрідним надбанням українських козаків, а являє собою далекий відгомін сакрально-військової індоєвропейської традиції поклоніння коню.

Ключове місце у козацькому житті посідала зброя, з якою козак не розставався навіть поза межами поля бою. Тому не дивно, що зброя козаків вважалася повноправним клейнодом і вшановувалась українським лицарством.

Українське козацтво збагатило вітчизну та світову військову практику самобутнім, унікальним озброєнням. Як і для усіх армій тогочасного світу, передове місце посідала холодна зброя, застосування якої передовсім було зумовлено недосконалістю вогнепальної зброї. На озброєнні у козаків були чекани, списи, ножі, кинджали.

На початкових етапах визвольної війни шабля, була символом волі та бойового побратимства і разом з тим, найефективнішою на той час зброєю козаків.

Не менш важливу роль в озброєнні козаків відігравав спис, який використовувався як піхотою, так і кіннотою. Простота конструкції та технології виготовлення, можливість вражати ворога на відстані робили його дуже популярним видом зброї не тільки серед козацтва, а й серед повсталих селян. Козаки використовували спис і в індивідуальних зіткненнях, але найчастіше – під час атаки у зімкнутому кінному строю.

Наприкінці XVI – на початку XVII ст. козаками починає широко застосовуватись вогнепальна зброя. Широко застосовувались самопали, аркебузи, мушкети, пістолі та рушниці. Як і холодна зброя, вогнепальна зброя у козаків також була в основному трофейною. Використовувалися важкі турецькі рушниці з масивними нарізними стволами і кремінно-ударними замками іспанського типу, а поряд із ними – стройові армійські рушниці різних країн з кремінно-ударними замками французького батарейного типу і навіть легкі мисливські. 

Бути хорошим воїном у випадку козаків означало бути добрим моряком. На суші українці воювали лише з поляками. Татарам і туркам доводилося мати справу на морі. І якщо можна було якось домовитись з Польщею, то з Османською імперією та ханством - ні. Це були вороги назавжди. Козаки твердо знали, що їх морська битва ніколи не закінчиться.

Для морських битв застосовувались  козацькі військові кораблі «чайки». Вони були зроблені просто, навіть примітивно. Будівництво розпочалося з видовбування кіля із стовбура липи, дуба чи верби - фундаменту майбутнього човна. Борт судна досягав більше трьох метрів, довжина готового корпусу могла становити від 15 до 20 м,  ширина - 3,5 - 4 м, а озброєне воно було 45-ма гарматами. Весла на чайці були від 10 до 15 пар. Уздовж човна, був пов'язаний товстий «пояс» пучків очерету - діаметром більше півметра. У такій кількості легкий очерет утримував човен на плаву, навіть якщо він був наповнений водою. Щільно збиті дошки ретельно змащували маслом. Завдяки цьому корабель був швидким та маневреним. Турецькі галери на їх тлі виглядали повільними і незграбними.

Коли турки помічали чайку, екіпаж почав молитися Аллаху.

Були у козаків судна для походу . Довжина такого човна сягала 20-25 м, а ширина – 5,5 – 6,5м.

Серед козацьких клейнодів одне із визначних місць посідали булава і пернач. Слово «булава» багато істориків вважають татарським за походженням. В Україні гетьман міг мати і кілька булав, з яких одна вручалася наказному (тимчасовому) гетьманові, котрого посилали на військову операцію чи призначали в разі смерті виборного гетьмана. Пернач є різновидом булави, від якої відрізняється наявністю шести видовжених виступів. В Україні пернач був атрибутом влади полковника.

Прапор (хоругва чи корогва) був одним із найважливіших клейнод гетьмана і всього Війська Запорозького. Перші документальні згадки про козацькі прапори відносяться до другої половини XVI ст. Характерними зображеннями на них були хрести, півмісяці, зорі, сонце, виконані технікою гаптування чи аплікації. За кольорами прапори козацьких підрозділів XVII ст. були різноманітними. Різні яскраві полотнища давали змогу швидко орієнтуватися на полі бою, відрізняти свою військову частину від сусідніх чи ворожих.

Важливе місце в системі козацької символіки займали герби. Серед них виділяються герби Війська Запорозького, а також особисті герби гетьманів і козацької старшини, міські герби, тощо.

Герб Війська Запорізького – постать козака, озброєного мушкетом і шаблею — виник приблизно в другій половині XVI ст. Узаконив його Стефан Баторій у 1578 р. Цей герб вперше зображено на печатці Війська Запорізького в 1595 р. за гетьманування Григорія Лободи. Упродовж існування козацтва цей символ залишався незмінним. Він зображався на головних печатках Війська Запорізького та Гетьманщини, на прапорах, портретах, іконах, у рукописах, друкованих виданнях.

Практично кожне визначне місто середньовічної України мало свій герб.

Литаври (тулумбас) входили до клейнодів Запорозької Січі. Традиційно вони зображалися на полкових печатках, значках кошів, полкових знаменах та прапорах.

Свого часу литаври широко використовувалися в побуті запорозьких козаків. По - перше це військовий інструмент, який наводив жах на ворога своїми грозовими ударами, був засобом зв'язку між козацькими загонами.

Ударами в литаври сигналізували про небезпеку, спеціальними умовними сигналами під час бою передавали накази по війську, кошу і т. п. По - друге, литаври виконували безпосередню функцію ударного музичного інструмента в полковій музиці Війська Запорозького, акомпануючи козацьку похідну музику. По - третє, для козацтва литаври були священною річчю.

Печатка — символ влади судді. Нею скріплювались всі документи Війська Запорізького, видані кошем універсали, привілеї, дипломатичнее листування.

На печатці зображений герб — постать козака, озброєного мушкетом і шаблею.

Українці, пройняті духом козацтва. Українська символіка є відображенням національної ідеї, в ній залишили слід незабутні сторінки нашої історії, нашої культури. Велика частина предковічної нації українського народу збережена на козацьких гербах і прапорах, що й нині слугують державницькими символами нашої країни.

Навіть сучасна субкультура багато в чому несе в собі прояви козацької епохи: це молоді юнаки зі схожими «оселедцями», які колись носили козаки, дівчата та хлопці у вишиванках, виконаних як у класичних кольорах, так і в модернізованих, навіть татуювання, тематичні малюнки на одязі і предметах.

Варто бодай згадати про Бойовий гопак — українське бойове мистецтво, відтворене на основі елементів традиційного козацького бою, що збереглися в народних танцях. Сьогодні Бойовий Гопак виходить за межі звичайних уявлень про вид спорту чи бойове мистецтво. Це потужний молодіжний рух, що захоплює і об’єднує українців в усьому світі, незалежно від суспільного стану чи рівня достатку, належності до політичних партій чи віросповідання.

                                                   

ВИКОРИСТАНА  ЛІТЕРАТУРА:

Величко Ю.П. Україна сторінки історії [Текст] /Ю.П. Величко. – Х.: Веста: Вид – во «Ранок». – 2008. – 128 с., іл.

 Козацька абетка: коротка історія українського козацтва для дітей і дорослих [Текст] /авт.- упоряд. О.С. Яремчук. – К. : Веселка, 2013. – 80 с., іл.

            Коваденко С., Пугач О. Опис козацької України 1649 – го року [Текст] Довідник: / С.Коваденко, О.Пугач.- К. : Просвіта, 2004. – 152 с.

           Шальков О.Є. Зброя та військова справа на теренах України [Текст]  О.Є.Шальков. – Х.: «ТОРСІНГ ПЛЮС», 2009. – 95 с., іл.

            Чухліб Т.В. Гетьмани України Русі [Текст] / Т. В. Чухліб. – Донецьк: ТОВ «ВКФ «БАО», 2012. -304 с., іл.

 Довідку  підготувала бібліограф
Піщанської сільської бібліотеки Л.А Радочин


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь