A A A K K K
для людей з обмеженими можливостями
Піщанська сільська рада
Полтавська область, Кременчуцький район

Душею доторкнутись до святинь

Дата: 27.07.2020 13:06
Кількість переглядів: 51

    Щорічно, 28 липня,  у день пам'яті святого рівноапостольного князя Володимира Великого ми відзначаємо  державну пам’ятну дату - День хрещення Київської Русі-України, яке відбулось  у 988 році у ході правління Володимира.

     Дослідники стверджують, що поширення православ’я було тривалим і поступовим.

 Початок процесу прийняття християнства датують ще І століттям, пов’язуючи з легендарним перебуванням на Київських пагорбах апостола Андрія Первозваного. Існують історичні дані про перших християн-мучеників в Криму, зокрема, саме тут загинув мученицькою смертю Римський архиєрей Папа Климентій І.

    Різноманітні джерела вказують про хрещення Київського князя Аскольда у 860 році під час походу на Константинополь. Є припущення, що тоді князь намагався хрестити і киян, навіть привіз єпископів для створення церковної структури. Але у 882 році його вбили, а релігійна реформа провалилася через сильний спротив язичників.

   Проте християнські спільноти в Києві залишилися, про що свідчить договір Русі з Константинополем, укладений при князю Ігорю в 941 році Х ст.

    І вже нове піднесення християнства на Русі розпочалося при святій княгині Ользі, яка була бабусею Володимира. ЇЇ також визнано рівноапостольною.

   У 954 році княгиня здійснила паломництво до Константинополя, де через рік прийняла святе хрещення, отримавши церковне ім'я Олена, а хрещеним батьком став сам імператор Костянтин. Ольгу вважають покровителькою православної віри. Завдяки її діяльності на Русі почали будувати храми, встановлювати хрести і знищувати язичницьку символіку.

    Натомість князь Володимир хрестився в Херсонесі в 988 році. Обряд провів єпископ Корсунський. Перед тим як покинути Херсонес, князь поставив у місті церкву в честь святого Василя, ім’я якого він отримав при хрещенні.

   На західноукраїнських землях християнство поширилося у ІХ-Х ст. з Моравії, де Церкву заснували рівноапостольні Мефодій і Кирило.

   Тому хрещення Русі князем Володимиром було продовженням тривалого процесу християнізації.

    Він  вважав, що прилучення до християнської віри стане поштовхом для розвитку культури, освіти, виховання високої моралі, поліпшення матеріального добробуту. На цьому, зокрема, наголошує у своїх творах український вчений і церковний діяч Іван Огієнко: «Це був князь великого державного розуму…, енергійний володар величезної могутньої держави... Володимир бачив увесь блиск та пишноту грецьких царів, їхню культуру, яка йому дуже імпонувала. Культурний розвиток власної держави, її добробут настирливо говорили князю про те, що він мусить якнайбільше зблизитися із Заходом, з Європою, мусить пересадити в Україну цю європейську культуру. А найпершим ключем до всього цього було одне – християнство, зміна старої віри на нову, охрещення».

    Князь наказав охрестити киян у річці Почайні саме 28 липня.

   Згідно з «Повістю минулих літ», Володимир Святославич під час Хрещення народу  промовив таку молитву: Боже великий, що сотворив небо і землю! Поглянь на новії люди свої! Дай же їм, Господи, узнати Тебе, істинного Бога, як ото узнали землі християнськії, і утверди в них віру правдиву і незмінную. А мені поможи, Господи, проти врага-диявола, щоб, надіючись на Тебе і на твою силу, одолів я підступи його!»

  Саме тут, у момент першого Хрещення нашого народу князем Володимиром, народилася східнослов'янська православна цивілізація. Київ став містом-основоположником історичної, культурної, моральної й духовної епохи в житті  всіх слов'янських народів, центром християнства, центром духовного збагачення.

   Після хрещення киян, почалась активна розбудова церков і храмів, часто там — де знаходились язичницькі ідоли, аби прибрати їх і віднадити послідовників старої віри. Дерев’яних ідолів палили, зрубували та кидали у водойми. Одне із таких місць — територія Десятинної церкви. До неї там була церква святого Василя, а ще раніше — язичницьке капище. Зараз же — біля останків Десятинної знову встановили дерев’яного язичницького ідола, біля якого у визначні дати проводяться обряди.

   Щодо розвитку християнських традицій — вони тісно переплелись із старовинними язичницькими традиціям, обрядами та прикметами, в результаті чого український народ отримав свою унікальну культуру.

   Для нас цей день означає – спадкоємність тисячолітньої історії України, нашої нації і держави, неподільність українського народу і його єдність навколо ідеї сильної держави і віри, соборність усіх українців і всіх українських земель навколо рідної державної і духовної столиці – славного міста Києва.

  Тож вітаємо всіх християн зі святом! Бажаємо міцного здоров'я, миру та довголіття, духовної наснаги, щедрої Божої благодаті!


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора