A A A K K K
для людей з обмеженими можливостями
Піщанська сільська рада
Полтавська область, Кременчуцький район

В гостях у ветерана

Дата: 07.05.2020 14:06
Кількість переглядів: 406


   Є  люди, які викликають почуття гордості, подяки і безмірної поваги – це наші ветерани. Багато років тому вони героїчно захищали нашу Батьківщину, звільняючи окуповані фашистами міста і села, безжально даючи відсіч ворогам.

    У цьому році ми відзначаємо 75-ту річницю Великої Перемоги  у  найжорстокішій війні, і розуміємо, що є останнім поколінням, яке бачить мужніх ветеранів. Кожного року, коли приходить переможний травень, учні Піщанської гімназіі залюбки йдуть вітати нашого воїна Петра Яковича Мудрого. Одного разу вони наважилися запитати у нього, чи не боявся він дивитися смерті в очі? Ветеран задумався, довго дивився на свої бойові нагороди, і відповів: «Я міг би сказати, що ні… Але, повірте, помирати молодим так не хотілося… Хотілося дожити до Перемоги, побачити поваленого ворога, якого ніхто не кликав на нашу землю».

Потім був штурм столиці фашистського рейху – Берліну. То була грандіозна битва. За проявлені відвагу, мужність і героїзм Петро Мудрий отримав високі нагороди – орден Червоної Зірки та медаль «За взяття Берліну».

     А далі - бої за Потсдам, Бранденбург, Магдебург, зустріч з американськими союзними військами на Ельбі. Назавжди запам’ятав Петро Якович свій останній день війни – 5 травня, що видався сонячним  і надзвичайно тихим. Після  війни Петро Мудрий, як один із кращих командирів гармати, ще кілька місяців навчав молодь артилерійській справі й додому демобілізувався лише в грудні 1945-го.

    Петро Якович - людина енергійна, ерудована, з власною цікавою думкою на перебіг історичних подій та з непересічним почуттям гумору. Важко повірити, але книга  життя ветерана нараховує вже сто одну сторінку, і то не просто книга – то справжня енциклопедія знань і мудрості...

       На батьківщині його повернення чекала молода дружина Марія, з якою він побрався ще в 1941 році. На сьогодні подружжя  Мудрих разом уже 79  років, виховали двох чудових синів. Та насправді дітей у Петра Яковича набагато більше : його синами й доньками понині залишаються сотні колишніх учнів Піщанської школи – саме в цьому  навчальному закладі він майже сорок років працював учителем хімії, біології та завучем. За сумлінну працю на педагогічній ниві Петро Якович неодноразово отримував високі відзнаки, але найціннішою нагородою для нього завжди були й залишаться подяка батьків і життєвий успіх його вихованців. Так, він – справжній Учитель, мудрий наставник молоді, тож: «Дякуємо Вам за те, що ми є, що ми можемо жити, дружити, радіти та любити!"


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора