Ніколи не забуду
Твір Кравченко Владислави
учениці 7 класу
Кривушівського НВК
Війна – це завжди втрата людського життя, біль, страх. Людство постійно воює. Ці війни несуть за собою лише розруху, горе та страждання.
Хочу розповісти про свого прапрадіда – героя війни Коритька Трохима Васильовича.
Коли німецькі загарбники напали на наші землі, прапрадід Трохим був молодим. У нього була жінка та четверо дітей. Він пішов на війну, хоча діти були дуже маленькими, але ж треба було захищати свою Батьківщину та майбутнє дітей. Дружина з дітьми залишилася в селі та молила Бога, щоб її чоловік повернувся живим.
Усі роки війни дід служив у частині, в якій ремонтували військову техніку.Трохим Васильович розповідав, як у запеклі бої під Сталінградом, під звуки гармат, ремонтував танки. «Приходилося не лише ремонтувати техніку, але й виносити з бою поранених бійців».Скільки болю та жаху він натерпівся! Але був готовий пожертвувати свої життя за наше майбутнє.
Холод, голод, жахливі картини війни – усе це не зламало бойового характеру прапрадіда. Він пройшов аж до Берліну.
Усі сили та здоров’я Трохим Васильович залишив на війні і в спогадах говорив: «Якби прийшлось ще раз через таке пройти, то я пішов би знову захищати свою неньку Батьківщину».
Прапрадід прожив 90 років. У нього було багато медалей «За відвагу».
Я дуже пишаюся своїм відважним прапрадідусем. І хочу, щоб в нашій країні завжди був мир.
